Хто такі ногохвістки, або колемболи?
Цих дрібних істот називають вилохвістками або колемболами. У деяких видів у нижній частині черевця є спеціальна стрибальна вилка — звідси й назва «вилохвістка». Живляться ногохвістки головним чином згнилими рослинними залишками та мікроорганізмами, проте іноді зазіхають і на ніжні частини рослин.
Опис ногохвісток
Колемболи, або ногохвістки (Collembola), — підклас членистоногих, який у сучасній класифікації віднесений до скритночелюстних. Наразі науковці описали понад 8 тисяч видів колембол.
Поширені вони надзвичайно широко, особливо в помірних широтах. Багато їх у тропіках, зустрічаються вони і в Арктиці, і в Антарктиці — усюди, де є хоча б мохи та лишайники.
Живуть ці істоти найчастіше серед гнилих рослинних залишків і в поверхневому шарі ґрунту, але багато хто мешкає й глибоко в землі, проникаючи часто глибше за інших тварин. Є серед колембол і такі, що живуть на поверхні рослин, і навіть ті, що перейшли до життя на поверхні водяної плівки.
Чисельність ногохвісток теж дуже велика: у ґрунтах лісів і луків нерідко на кожному квадратному метрі буває по кілька десятків тисяч колембол.
Забарвлення й форма тіла
Колемболи дуже різноманітні і за формою тіла, і за забарвленням:
• види, які живуть у ґрунті й не виходять із нього, як правило, білі;
• ті, що мешкають на поверхні зелених рослин, — зеленуваті;
• серед тих, хто живе в лісовій підстилці або у повстяному шарі відмерлих трав, поряд із сіруватими й бурими нерідкі яскраво забарвлені або металево блискучі види.
Як вони стрибають
Ті ногохвістки, що живуть на поверхні ґрунту, можуть пересуватися дуже своєрідно. На нижній поверхні заднього кінця черевця в них є особливий орган, який не зустрічається в інших членистоногих, — так звана стрибальна вилка. У спокійному стані вона підігнута під черевце. Швидко розпрямляючи цю вилку, колембола відштовхується від предмета, на якому сидить, і робить різкий стрибок.
Ногохвістки, які тримаються на поверхні води, можуть підстрибувати, відштовхуючись навіть від поверхневої плівки, — їхнє тіло не змочується водою.
Білі ногохвістки, що завжди живуть у землі й не з'являються на поверхні, стрибальної вилки не мають: вони можуть лише повзати за допомогою коротких грудних ніг, часто навіть непомітних при розгляданні зверху.
Низка ногохвісток шкодить рослинам — як зелений смінтур або онихіури, які іноді масово в'їдаються в соковиті корінці тепличних рослин. Імовірно, деякі види шкодять опосередковано, розносячи спори грибків, що викликають захворювання рослин.
Чи треба боротися з ногохвістками?
Загалом ногохвістки не лише безпечні, а навіть корисні: вони сприяють розкладанню, перетворенню в гумус і мінералізації рослинних залишків і, за сучасними даними, відіграють дуже важливу роль у ґрунтоутворенні.
Важливо! Не варто поспішати виводити ногохвісток будь-якою ціною: хімічний препарат може виявитися шкідливішим для рослини, ніж сама ногохвістка.
Як розпізнати колемболу
Розмір ногохвісток коливається від 0,2 мм до 10 мм (таких великих видів дуже мало). Колемболи ведуть скритний спосіб життя в місцях із підвищеною вологістю: живуть у ґрунті, під корою мертвих дерев, у листяному опаді, у тріщинах каміння.
Живляться вони міцелієм грибів, бактеріальними нальотами, водоростями, мохами, лишайниками. Лише деякі види здатні живитися вищими рослинами — і саме з ними, на жаль, стикаються квітникарі.
Точно визначити цих представників тваринного світу досить складно. Існує безліч поглядів на систематику колембол, через що в літературі згадується чимало назв-синонімів. Дрібні розміри та скритний спосіб життя ускладнюють їхнє вивчення, а брак доступної й повної визначальної літератури робить визначення ногохвісток непрофесіоналами практично неможливим.
На щастя, біологія ґрунтових ногохвісток досить схожа, і точного визначення виду не потрібно. Достатньо знати, що це ногохвістки, і не плутати їх з іншими комахами (трипс, кореневий червець) та кліщами — цього досить, щоб за потреби обрати адекватні заходи боротьби.
Будова ногохвісток
Свою назву ногохвістки отримали завдяки спеціальному стрибальному органу — стрибальній вилочці, розташованій із нижнього боку черевця. Вилочка утримується спеціальною зачіпкою у «зведеному» стані. За потреби вона вивільняється і, вдаряючись об землю, відкидає колемболу вперед і вгору.
Частина видів колембол має видовжено-веретеноподібну форму тіла — саме їх традиційно називають подурами. Інша частина вирізняється округлим черевцем і кулястим тілом, і таких зазвичай називають смінтурами. У строгому сенсі це не зовсім правильно: смінтури — лише частина ногохвісток, що мають кулясту форму тіла.
Личинки колембол повністю повторюють форму тіла дорослих особин, відрізняючись від них лише розміром і статевою зрілістю.
Забарвлення подур і смінтур дуже різноманітне. Більшість видів мають білясте, сіре, жовтувате або бурувате забарвлення, іноді з металевим блиском. Представники деяких родів можуть мати мармуровий малюнок, рідше — одну чи кілька поперечних смуг, а деякі смінтури — чіткий точковий малюнок.
При вирощуванні кімнатних рослин найчастіше зустрічаються подури білого та сіруватого забарвлення, іноді — із зеленкувато- або срібно-металевим блиском.
Якої шкоди завдають ногохвістки
Одиничні пошкодження, що їх завдають нечисленні подури, великої шкоди рослині завдати не можуть. Реальну й суттєву шкоду великі подури (1–1,5 мм) можуть завдавати лише сіянцям: сходи на стадії розкриття сім'ядольних листків колемболи з'їдають повністю.
Так само значною є шкода від подур у випадках, коли їх надто багато, а температура в приміщенні низька. Рослини, ослаблені несприятливими умовами, уповільнюють ріст і розвиток і не можуть нормально відновлюватися. Множинні пошкодження за таких умов стають відкритими воротами для найрізноманітніших грибкових і бактеріальних інфекцій, які здатні не лише ослабити, а й знищити частину колекції.
Як боротися з ногохвістками
У горщиках із дорослими рослинами подури є практично завжди, і за нормальної агротехніки вести спрямовану боротьбу проти них не доводиться. Основним заходом проти спалахів чисельності може стати лише дотримання правильної агротехніки:
• субстрат не повинен містити великої кількості активно розкладних компонентів — неперепрілого листя, чайної заварки, декоративної тирси;
• горщики мають мати добрий дренаж, що запобігає застою вологи в ґрунті;
• полив помірний, по мірі висихання ґрунту;
• об'єм горщика має відповідати розміру кореневої системи.
Місце, не зайняте найближчим часом корінням рослини, займуть грибки, бактерії та водорослі, земля закисне — і подури розведуться.
Чисельність подур чудово стримує низка хижих кліщів, які теж практично завжди присутні в ґрунті.
Якщо ногохвісток стало надто багато, ґрунт варто замінити на новий. Якщо історія повториться, слід переглянути склад ґрунту й режим поливу.
Якщо потрібні термінові заходи
Коли чисельність подур треба знизити швидко, застосовують системні інсектициди — наприклад, Моспілан (ацетаміприд) або Актару (тіаметоксам).
Стримувати й дещо обмежувати чисельність подур можна також, додаючи у воду для поливу засіб з ацетилсаліциловою кислотою (аспірин) — половину таблетки на 2–3 л води.
Захист сіянців
При посіві насіння сенполій і стрептокарпусів ґрунт потрібно ретельно пропарити. Контейнер, у який ведеться посів, має бути герметичним і не мати доступних для шкідника дренажних отворів. Особливо важливо дотримати цих вимог, коли насіння небагато або схожість насіння даного гібрида дуже низька.
Сусіди, яких не варто боятися
Ногохвістки в горщику — радше індикатор, ніж вирок: їхній масовий спалах майже завжди означає, що ґрунт надто вологий або містить забагато нерозкладеної органіки. Налагодьте дренаж і полив, підберіть горщик до розміру коренів — і колемболи повернуться до своєї справжньої роботи, перетворюючи рослинні залишки на гумус. У здоровому ґрунті вони не вороги, а частина тієї самої живої системи, яка годує ваші рослини.