Алоказія — блискучий трилисник
Алоказію відносять до найкрасивіших декоративно-листяних рослин за екзотичну красу незвично забарвлених листків. У народній медицині її називають «трилисник». У культурі вирощують лише кілька видів алоказії з-поміж відомих у природі 70, поширених у вологих тропічних районах Південно-Східної Азії, де їх використовують як декоративні та лікарські рослини.
Опис рослини
Алоказія (лат. Alocasia) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини ароїдних. Відомо близько 70 видів вічнозелених тропічних рослин, які ростуть у тропіках Азії, Океанії та Південної Америки.
Висота в різних видів варіює від 40 см до 2 метрів і більше, а деякі види мають розвинене надземне стебло. На верхівці стебла на довгих соковитих черешках (від 20 см до 1 м) розташовано кілька великих, частіше овально-стрілоподібних листків, довжина яких може досягати від 35–40 см до 1 метра.
Листки щільні, майже шкірясті, з виразними жилками. Вони мають водяні продихи-гідатоди, через які у вологу погоду або при надмірному поливі виділяються крапельки води.
Чи цвіте алоказія
У культурі цвітіння трапляється рідко. Багато хто вважає, що декоративність алоказій — у листі, а суцвіття особливої краси не має. Проте якщо рослина зацвіла, та ще й у такій незвичайній формі, назвати це невиразним важко: витончена довга квітконіжка висотою від 10–15 до 30 см і більше, а суцвіття — качан біло-рожевого кольору, повністю або частково прикритий покривалом. Саме покривало забарвлене в білясто-зеленкуваті та рожево-білі тони.
Алоказія, що вирізняється пишнотою та екзотичною красою, заслужено вважається однією з найвидатніших декоративно-листяних рослин. Потужні екземпляри, які досягають кількох метрів висоти, — гарне оздоблення інтер'єрів: світлих холів, фоє, зимових садів, штучних водойм і фонтанів.
Особливості вирощування: швидкий довідник
• Температура. Рослина теплолюбна: улітку не нижче +20 °C, узимку не нижче +18 °C.
• Освітлення. Світлолюбна, улітку потрібне притінення від прямих сонячних променів. Мідно-червона, амазонська та великокоренева алоказії взимку потребують додаткового освітлення.
• Полив. Улітку рясний — земля в жодному разі не повинна пересихати. Узимку полив помірний і дуже обережний: для більшості видів перезволоження ґрунту згубне.
• Добриво. Весною та влітку підживлюють кожні 2–3 тижні комплексним мінеральним добривом для кімнатних рослин.
• Вологість повітря. Часте обприскування й обережне обмивання листків.
• Пересадка. Щороку весною, дорослі рослини — через два роки. Ґрунт має бути живильним; важку глинисту землю використовувати не можна.
• Розмноження. Поділом при пересадці, а також відростками й вічками, вирізаними з м'якоттю з трав'янистого стовбура.
Догляд за алоказією
Освітлення
Алоказія — досить невибаглива й швидкоросла рослина, вирощувати її не складно навіть початківцям. Найкраще вона почувається у світлому або злегка притіненому місці. Можна тримати її на вікнах східної чи західної експозиції, де світло розсіяне, а на південних вікнах знадобиться притінення — розсіяти світло можна, наприклад, марлею або тюлевою занавіскою.
Форми з однотонними листками можна вирощувати й за браку світла, тоді як ряболистим формам бажане яскраве розсіяне світло. Молодим рослинам у період росту світла потрібно багато, але від прямих сонячних променів їх слід притінювати.
Температура
Алоказія теплолюбна: у весняно-літній період оптимальна температура в межах +22…+26 °C, в осінньо-зимовий — +18…+20 °C. Від протягів рослину варто оберігати.
Полив і вологість
З початку весни й до осені поливають рясно. Процедуру проводять у кілька прийомів, а через півгодини зайву воду з піддона зливають. Наступного разу поливають, коли верхній шар субстрату висохне.
Узимку поливають помірно — через день після того, як верхній шар субстрату підсохне.
Важливо! І підсушування земляної грудки, і перезволоження, особливо в зимовий період, можуть зашкодити рослині.
Алоказія любить високу вологість повітря, однак у холодну та похмуру погоду поливати й обприскувати слід обережно. Для додаткової вологості горщик можна поставити на піддон із вологим керамзитом або галькою, причому дно горщика не повинно торкатися води. Листки потрібно регулярно протирати вологою ганчірочкою, очищаючи від пилу.
Підживлення
З весни до осені кожні два тижні рослину підживлюють мінеральними й органічними добривами для кімнатних рослин.
Ґрунт і пересадка
Для доброго росту алоказії потрібен добре проникний для вологи й повітря субстрат зі слабокислою реакцією (pH близько 5,5). Варіанти складу:
• листкова земля, хвойна земля, торф і пісок (1:1:1:0,5);
• перегній, листкова, дернова земля, торф і пісок (2:2:2:1:1);
• листкова й торф'яна земля, пісок, мох сфагнум і деревне вугілля — з перевагою піску та моху в суміші.
Для алоказій мідно-червоної та амазонської у ґрунт додають кору хвойних порід — сосни, ялини тощо. Потрібен добрий дренаж, а рослини висаджують у високі горщики.
Пересаджують алоказію в березні: молоді рослини — у міру потреби, дорослі — кожні два-три роки. Пересадку можна замінити перевалкою, коли рослину переносять без руйнування земляної грудки в горщик на 2–3 см більшого діаметра за попередній.
Розмноження алоказії
Розмножують алоказію весною: насінням, відростками або дочірніми бульбами, поділом кореневища та стебловими живцями.
Насінням
Насінням не розмножують ряболисті форми, бо ряболистість не передається. Його висівають одразу після збору в легкий субстрат (листкова або торф'яна земля з піском), заглиблюючи неглибоко. Посіви постійно обприскують, підтримують температуру +22…+24 °C і періодично провітрюють.
Сходи пікірують двічі, потім пересаджують у 7-сантиметрові горщики. Молоді рослини пересаджують або перевалюють після того, як корені обплетуть увесь ком землі. Великі листки молоді рослини утворюють приблизно через рік.
Вегетативно
При розмноженні відростками чи дочірніми бульбами, поділом кореневища та стебловими живцями місця зрізів присипають деревним вугіллям. Укорінення добре відбувається в легкому субстраті (суміш торф'яної землі й піску) з нижнім підігрівом. Потрібно підтримувати температуру не нижче +20…+23 °C, постійно обприскувати, поливати субстрат і періодично провітрювати.
Запобіжні заходи
Рослина отруйна й може сильно подразнювати слизові оболонки; кореневища деяких видів алоказії також отруйні. Тканини рослини містять оксалати кальцію — саме вони й спричиняють подразнення шкіри та слизових, а окремі джерела вказують і на вміст ціаногенних сполук у соку.
Важливо! Працювати з алоказією рекомендується в рукавичках, а після закінчення роботи вимити руки з милом. Розміщувати рослину треба так, щоб вона була недоступна для маленьких дітей і тварин.
Можливі труднощі вирощування
• Уповільнений ріст. Причиною може бути брак азоту в ґрунті — рослину підживлюють розчином карбаміду (1 г/л).
• В'янення листків. Пересушування або перезволоження земляної грудки: полив потрібно відрегулювати. Інша причина — надто важкий субстрат, який варто замінити на придатніший.
• Листки бліднуть, втрачають забарвлення. Недостача сонця. Це регулюють, але якщо рослина тривалий час стояла в затінку, до більшого світла її привчають поступово. У зимовий період бажане підсвічування люмінесцентними лампами.
• Сухі коричневі кінчики листків. Скоріш за все - сухе повітря в приміщенні або брак поливу.
Хвороби
Найпоширеніша хвороба алоказій — гниття листків як наслідок ураження кореневою гниллю. Це може статися через перезволоження ґрунту або при пересадці у важкий субстрат. У такому разі згнилі листки видаляють, рослину обробляють фунгіцидом, а також бажано пересадити її в пухкіший ґрунт.
Ще одна часта помилка квітникарів — перелив у зимовий період. Якщо на листках з'являються непривабливі плями, схожі на язви, полив варто на якийсь час припинити.
Бурі плями на листках свідчать про ураження грибковою плямистістю. Позбутися її можна за допомогою мідьвмісних фунгіцидів — на основі оксихлориду або гідроксиду міді, підійде й Купроксат. Ефективні також препарати з тіофанат-метилом (Топсин-М) і колоїдна сірка.
Добре допомагають і народні методи — обприскування та змивання нальоту з листків мильним розчином.
Види алоказії
Алоказія великокоренева (Alocasia macrorrhizos)
Батьківщина — Індія, Шрі-Ланка, Малайзія. Рослина досить великих розмірів: стебла досягають 2 м висоти й більше, черешки — понад 1 м довжиною. Листкова пластинка яйцеподібно-серцеподібна з добре вираженими розбіжними частками в основі, довжиною від 50 до 90 см і шириною 40–80 см. Квітконіжка до 30 см довжиною, з жовто-зеленим покривалом 18–24 см, качан дорівнює довжині покривала. Ягоди яскраво-червоні, блискучі, до 1 см у діаметрі.
У тропіках цей вид поширений як їстівна й лікарська рослина — її бульби відомі як гігантський таро. Сік у листках отрутний, однак рослину використовують у китайській медицині: препарати зі стебла застосовують при болях у шлунку та кишківнику, зубному болю, а з листків і всієї рослини — при лікуванні пневмонії й туберкульозу. Подрібнену бульбу прикладають до пухлин.
Важливо! Ці застосування належать до традиційної медицини й не є підтвердженим лікуванням. Рослина отрутна, тож самостійно готувати з неї засоби небезпечно.
Alocasia macrorrhizos світлолюбна, не боїться сонячних опіків, терпить затінення. Невибаглива в культурі, може рости в приміщеннях із центральним опаленням, але через великі розміри більше підходить для офісів і зимових садів.
Форма variegata (Alocasia macrorrhizos var. variegata) відрізняється від вихідного виду рябими листками з великими білими плямами та меншими розмірами.
Алоказія пахуча (Alocasia odora)
Росте в Гімалаях, на півдні Індокитаю, на острові Тайвань і на Філіппінах. Трав'яниста рослина з товстим, міцним, коротким, майже бульбоподібним кореневищем. Пагони товсті, до 1 м висотою. Листки красиві, на довгих черешках, шкірясті, м'ясисті; довжина листків може досягати 1 метра, а ширина — 60–80 см.
Молоді листки щитоподібні, старі — вузькі яйцеподібні, майже лінійні, зі стрілоподібною основою. Нижні виступаючі частини пластинки зрослися з черешком. Суцвіття — качан, квітки сидячі зі специфічним запахом. Покривало близько 20 см довжиною, блакитнувато-зеленого кольору, укриває качан. У кімнаті цвіте рідко.
Алоказія мідно-червона (Alocasia cuprea)
Батьківщина — острів Калімантан. Одна з найдекоративніших і невеликих алоказій. Стебло до 10 см довжиною, часто підземне. Черешки 20–30 см, листкова пластинка серцеподібно-яйцеподібна, вертикально спрямована, до 25–35 см довжиною і 14–17 см шириною, напівшкіряста, зверху мідно-зелена з металевим блиском, знизу інтенсивно-пурпурова.
Прикріплення черешка до пластинки щитоподібне — не до краю пластинки, а на певній відстані від нього; у місці прикріплення на верхньому боці пластинки є характерне здуття.
Квітконіжки зібрані по 2–3, до 10–15 см довжиною, темно-пурпурові. Покривало до 15 см довжиною при ширині до 8 см, качан завжди коротший за покривало. У культурі не плодоносить. Рослина містить отрутний сік, який викликає подразнення шкіри, тому працювати з нею потрібно в гумових рукавичках і ретельно мити руки після роботи.
Алоказія 'Black Velvet' (Alocasia reginula 'Black Velvet')
Батьківщина — Борнео. Стебло до 10 см довжиною, черешок 15–25 см. Листкова пластинка серцеподібно-яйцеподібна, бархатиста, зверху чорно-бордова, прожилки утворюють білий малюнок, знизу пластинка зелена; розміри — до 25–35 см довжиною і 20–25 см шириною. Квітконіжка до 10 см, покривало біло-рожеве, 7–9 см довжиною, з рожевим качаном. Часто цвіте в кімнатних умовах.
Алоказія реджинула (Alocasia reginula)
Відрізняється від 'Black Velvet' тим, що листки в неї глянцеві й темно-зелені з видовженим кінчиком. Обидві — A. reginula та 'Black Velvet' — світлолюбні, переносять пряме сонячне світло, але в денні години їх варто притінювати. Терплять і затінення.
Тропічний велетень на вашому підвіконні
Алоказія вимагає небагато: тепла без протягів, розсіяного світла, рясного поливу влітку й стриманого взимку. Натомість вона дає те, чого не дасть жодна інша кімнатна рослина, — величезні блискучі листки з металевим відливом, що перетворюють звичайний куток на тропічний сад. Почніть із невеликого виду, скажімо, з мідно-червоної або 'Black Velvet', і ви самі переконаєтесь: цей трилисник затьмарює будь-який букет. Лише не забувайте про рукавички — краса тут отрутна.
