Актинідія — промінчик саду: вирощування, догляд та розмноження

Посадка актинідії

Актинідія надає перевагу добре освітленим теплим місцям із пухким водо- та повітропроникним ґрунтом, але витримує й напівтінь. Її коріння розташовується на глибині 20–40 см. Вона не любить застійного зволоження ґрунту та сухого повітря. Найкращий час посадки — перша декада травня. Розміщення в один ряд на відстані 2–2,5 м. Кореневу шийку не заглиблюють. Краще приживаються саджанці із закритою кореневою системою.

Важливо! Актинідія — рослина дводомна, тому для запилення на п'ять-сім «жіночих» рослин потрібна одна «чоловіча».

При посадці для кожного саджанця готують яму шириною та глибиною не менше 60 см. На дно укладають дренаж із битої цегли та гравію завтовшки 10–15 см. Вийняту землю перемішують із перепрілим гноєм (8–10 кг), додають деревну золу (300–400 г), суперфосфат (200–300 г), а на важких ґрунтах ще 1–2 відра піску. Кислотність суміші має бути pH 6–7. Оскільки актинідії — ліани, то найкраще їм рости у вертикальній культурі на шпалерах. Шпалера має бути орієнтована зі сходу на захід.

Догляд за актинідією

Догляд за актинідією зводиться до боротьби з бур'янами, розпушування ґрунту та поливу. Перші 2–3 роки актинідії не підживлюють. Потім щороку, наприкінці квітня, дають 30 г аміачної селітри, по 15 г подвійного суперфосфату та калійної солі на 1 кв. м, а влітку поливають комплексним добривом. Наприкінці вересня під перекопування вносять по 20 г суперфосфату та калійної солі на кожну рослину.

Обрізка

Обрізку роблять після листопаду, у другій половині вересня, і тільки через три роки після посадки. Ранньою осінню та весною, коли йде сокорух, актинідії обрізати не можна, оскільки вони мають властивість буквально стікати клітинним соком («плачуть», як берези), можуть ослабнути та загинути. Весняну обрізку можна проводити наприкінці травня — на початку червня. У дорослих рослин щороку вкорочують пагони на половину-третину їх довжини та вирізають гілки, що загущують крону. Омолоджуючу обрізку роблять у 7–10-річному віці, обрізаючи рослину на пень завдовжки 30–40 см.

Зимівля та захист від шкідників

Узимку перші 2–3 роки після посадки ліани знімають зі шпалер, укладають на землю та вкривають торфом, сухим листям і лапником. Дорослі рослини зимують без укриттів.

Актинідії практично не страждають від шкідників і хвороб. Дуже рідко їх вражає плямистість листя та сіра плодова гниль. Зате у молодих актинідій є несподіваний ворог — коти, яких приваблюють ароматні речовини, що містяться в корінні та зламаних гілочках. Тому молоді рослини необхідно огороджувати металевою сіткою. Дорослим рослинам коти не небезпечні.

Розмноження актинідії

Ця культура легко розмножується. Саджанець актинідії зберігає стать рослини, з якої він розвинувся, а також усі ознаки сорту. Складніше з розмноженням насінням — лише з часом можна буде дізнатися, якої статі буде сіянець. Але є й плюси: рослини, що виросли з насіння, легше переносять різні природні умови, вони витриваліші. Саджанці, розмножені вегетативно, починають плодоносити на 3–4-й рік, а ті, що виросли з насіння, плодоносять часом лише на 7-й рік.

Дуговими відводками

Це найпростіший спосіб. Навесні, коли закінчився сокорух і молоді листочки розгорнуті, беруть добре розвинений довгий ростовий пагін. Верхівку нахиляють до землі та закріплюють так, щоб його кінець був вільний і височів над ґрунтом. Для цього роблять шпильки з рогульки або дроту. Місце кріплення засипають ґрунтом на 10–15 см і поливають, зверху мульчують тирсою або перегноєм. Далі стежать, щоб горбик не заріс бур'янами, регулярно зволожують ґрунт. Наступного року або восени відводок, відділивши від материнської рослини, садять на постійне місце.

Живцями

Розмноження живцями використовують для швидкого розмноження цінних сортів. Зелене живцювання проводять у червні, коли починають швидко рости плоди, а напівздерев'янілі пагони набувають бурого кольору. Нарізають побіги вранці, обираючи сильні однорічні гілочки завдовжки 0,5–1 м. Потім ділять їх на відрізки по 10–15 см — у кожного живця має бути не менше трьох бруньок і двох міжвузлів. Нижній зріз роблять косим, одразу під брунькою, а верхній — прямим, на 4–5 см вище бруньки. Нижнє листя прибирають, у верхнього листка залишають половину пластинки.

Висаджують живці в парник або теплицю в ґрунт із перегноєм і річковим піском (2:2:1). Живці при посадці розміщують похило під кутом близько 60 градусів. Відстань у ряду 5 см, між рядами 8–10 см. Заглиблюють так, щоб середня брунька була на рівні ґрунту. Накривають подвійним шаром марлі та 2–5 разів на день обприскують водою. Приблизно через місяць, після укорінення, укривний матеріал прибирають. Узимку живці залишають на місці посадки, вкривши опалим листям, а навесні їх викопують і садять на постійне місце.

Насінням

Насіння беруть зі зрілих непошкоджених плодів. Їх розминають, потім, помістивши в сітчастий мішок, добре промивають під проточною водою. Стратифікацію починають у першій декаді листопада. На четверо діб насіння замочують у воді (шар не більше 2 см), щодня міняючи воду. Потім на 2 місяці поміщають у ящик із вологим піском, попередньо загорнувши в капронову тканину. Ящик тримають при температурі 18–20 °C, насіння щотижня дістають, провітрюють і промивають.

У січні ящик закопують у сніг на 2 місяці. У березні переносять у приміщення з температурою 10–12 °C. Щойно з'являться насінини, що наклюнулися, їх висівають у посівні ящики із сумішшю дернової землі та річкового піску (глибина загортання — не більше 0,5 см). Сходи притіняють від прямих сонячних променів. Сіянці пересаджують у парник у середині червня, коли утворяться 3–4 листочки. Через 3–5 років, коли сіянці зацвітуть уперше, визначають їхню стать і пересаджують на постійне місце.

Види актинідії

Відомо понад 30 видів актинідій. Найчастіше нам зустрічається на прилавках магазинів ківі — плоди актинідії китайської. У помірному кліматі добре вирощуються три морозостійкі види: актинідія коломікта, актинідія гостра (аргута) та актинідія полігамна.

Актинідія коломікта (Actinidia kolomikta)

Листопадна дводомна ліана з тонким, гіллястим, гладким стовбуром завтовшки 5–10 см. У природі її довжина сягає 8–10 м, у культурі — 3–7 м. Листя зелене, часто строкате з плямами, 10–15 см завдовжки. Жіночі квітки одиночні, рожеві або білі, із сильним ароматом, схожим одночасно на лимон і конвалію. Має цікаву властивість: під час цвітіння листя, що розвивається на сонці, стає строкатим, після цвітіння — рожевим або малиновим, восени — червоним і фіолетовим. Плоди м'які, довгасті, завдовжки 2–3 см, зелені з жовтуватим відтінком. Найморозостійкіший вид.

Актинідія гостра, або аргута (Actinidia arguta)

Листопадна дводомна ліана до 25–30 м завдовжки. Товщина стовбура 8–12 см. Доросла рослина дуже схожа на канат, що обвив опору. Живе понад сто років. Листя темно-зелене, блискуче, до 15 см завдовжки. Зеленувато-жовті або темно-зелені плоди з ароматом ананасу, до 3 см завдовжки, дозрівають у вересні-жовтні. З однієї ліани збирають 30–50 кг ягід. Важлива перевага виду — одночасне дозрівання плодів. Менш зимостійка, ніж коломікта.

Актинідія полігамна (Actinidia polygama)

Листопадна однодомна ліана 4–6 м завдовжки. Квітки великі (2,5 см у діаметрі), білі або жовтуваті, із сильним приємним ароматом. Молоде листя срібно-білого кольору. Цвіте в липні. Плоди циліндричні, завдовжки 2–4 см, світло-помаранчеві, з «носиком». Свіжі плоди несмачні — солодкість м'якоті поєднується з гострою пекучістю та перцевим ароматом. Гострота зникає тільки після проморожування.

Сорти актинідії української селекції

Українські садівники мають доступ до чудових вітчизняних сортів, виведених у Національному ботанічному саду в Києві:

«Київська гібридна» — сорт аргути раннього терміну дозрівання (з другої декади вересня), один із найбільш великоплідних. Ягоди привабливого вигляду з високими смаковими якостями, вступає в плодоношення на третій рік.

«Київська великоплідна» — потужна деревоподібна ліана, отримана схрещуванням сортів «Пурпурова» та «Вереснева». Цвіте в червні, ягоди видовженої округлої форми вагою до 18 г, до 10 кг з ліани.

«Вереснева» — смарагдовий сорт із ніжними солодкими плодами, дозріває у вересні.

«Пурпурова» — морозостійкий сорт (витримує до –20…–25 °C), що добре зимує в Україні, із характерним пурпуровим забарвленням плодів.

Серед самоплідних сортів, які не потребують запилювача, популярні аргута Вейкі F, Вітіківі (Vitikiwi), Кокува (Kokuwa) та Доктор Шимановський (Dr Szymanowski).

Особливості та можливі труднощі

У актинідії є три «слабкі» місця: нестійкість до пізньовесняних заморозків, неодночасне дозрівання та осипання плодів. Однак ці недоліки не такі суттєві: завдяки запасу сплячих бруньок ліана швидко відновлюється, неодночасне дозрівання дозволяє продовжити термін споживання свіжих плодів, а проблему осипання можна вирішити, підстеливши під кущ чисту плівку. Перші 2–3 роки для молодих рослин небезпечні поворотні пізньовесняні заморозки — для захисту рослини вкривають плівкою. За потреби можна зняти тверді плоди за кілька днів до дозрівання та довести їх при кімнатній температурі.

Актинідія — справжній промінчик саду: декоративна ліана, що щедро винагороджує вітамінними плодами, смачнішими за смородину.