Гриби-паразити на деревах: що робити?
Слово «гриб» зазвичай асоціюється із сонячним лісом, кошиком або смачними груздями й опеньками на тарілці. Але існують і зовсім інші гриби — справжні монстри-паразити. Вони, немов хижаки, нападають на дерева і поступово знищують їх. Це підступні й небезпечні створіння, які повільно та непомітно занапащають сад. Що робити, якщо на дереві з'явилися гриби? Чому вони виникають, якими бувають і як запобігти зараженню — розповідаємо далі.
Чому на деревах ростуть гриби?
Живильним середовищем для грибів-паразитів (а їх налічується понад 10 тисяч видів) може бути будь-яка рослина, але в цій статті йдеться про дерева. Щоб гриб-паразит зміг оселитися на дереві, потрібна базова рослина-донор, чия життєдіяльність і забезпечує йому живлення.
Пошкодження кори, відкриті рани — це завжди ризик зараження дерева спорами грибів. Джерелом можуть стати звичайні тріщини — морозобоїни, які часто утворюються під час сильних морозів. Тріщини на корі також з'являються через різкі перепади температур і сонячні опіки кори навесні.
У особливо суворі зими трапляються відшарування ділянок кори, тріщини між гілками і стовбуром, їх поломка. Погана обробка спилу стовбура та інші пошкодження також підвищують ризик зараження.
Гриби-паразити небезпечні насамперед своєю прихованістю. Крихітні спори, потрапляючи на пошкоджену поверхню кори, закріплюються там, утворюють грибницю і проростають у дерево. Грибниця розростається, проникаючи вглиб деревини, і поступово руйнує її структуру, роблячи пухкою та трухлявою.
Виявити зараження на початковій стадії практично неможливо: міцелій розвивається всередині дерева впродовж кількох років. Лише після появи плодових тіл гриба-паразита на поверхні кори, коли значна частина дерева вже зруйнована, можна розпочинати лікування і намагатися продовжити життя.
Які бувають гриби-паразити на деревах?
Гриби-паразити класифікують залежно від вибору рослини-господаря та способу розмноження. Гриби, що ростуть на корі дерев, можуть належати до різних морфологічних категорій. За рівнем спеціалізації їх поділяють на два види: облігатні — з обмеженим вибором господаря, і факультативні, які здатні паразитувати на різних рослинах без обмежень.
Гриби, що руйнують деревину, називають ксилотрофними. Вони виділяють спеціальні ферменти, які змінюють структуру деревини: гриб живиться нею, забираючи в дерева життєво важливі поживні речовини.
Більшість видів деревних грибів мають широкий плаский капелюшок без ніжки або з дуже короткою ніжкою, а тіло гриба зазвичай щільне й тверде. Деякі види буває дуже складно відокремити від дерева, на якому вони паразитують.
Найпоширеніші гриби-паразити — ріжки, іржастий, сажка, ботритис. Найчастіше на плодових деревах трапляються трутовики. Це багаторічні деревні паразити, яких налічується понад 100 різновидів; вони виглядають абсолютно по-різному та відрізняються розміром і забарвленням.
Трутовики — сидячі гриби, найчастіше у формі копита, зі щільною й зазвичай дуже твердою структурою наросту. Плодові тіла здебільшого ростуть уздовж стовбура дерева, розташовуючись одне над одним, проте можуть з'являтися і на гілках та коренях.
На нижній стороні капелюшка, у дрібних трубочках, містяться спори. Вони дозрівають до серпня, і якщо вчасно не видалити плодові тіла, вітер, комахи та дощ рознесуть небезпечні частки по всьому саду.
Дерева, уражені трутовиками, з часом слабшають: у стовбурах з'являються дупла, гілки легко ламаються, а тривалість життя дерева різко скорочується. У місцях руйнування деревини утворюється гниль — біла або бура. Якщо грибниця проросла в деревину, зупинити її розвиток уже неможливо: заражені дерева рано чи пізно неминуче гинуть.
Трутовики трапляються повсюдно і не бояться природних катаклізмів, адже живуть усередині стовбурів. Молоді дерева менш схильні до зараження — вони мають більше життєвої сили і швидше затягують пошкодження кори.
Різновиди трутовика
Різні види трутовика надають перевагу різним деревам-господарям:
• Несправжній трутовик (Phellinus igniarius) — найчастіше з'являється на кісточкових деревах і груші. Плодове тіло багаторічне, щороку збільшується в розмірах, верхня частина жовто-бура або сірувато-чорна, матова, з світлішими краями. Поява чорних прожилок у деревині та біла серцевинна гниль свідчать про зараження дерева.
• Сливовий рудий трутовик (Phellinus tuberculosus) — оселяється на сливі, черемсі, глоді, зрідка на яблуні чи груші. За такого ураження стовбур і гілки швидко всихають. Плодове тіло копитоподібне, оксамитова верхня частина вкривається гладенькою кіркою з іржавою облямівкою. Заражена деревина набуває жовтого кольору з бурими смугами, гниль поширюється по всьому стовбуру та захоплює коріння.
• Плаский трутовик (Ganoderma applanatum) — полюбляє старі листяні дерева. Зазвичай з'являється на коренях або в прикореневій зоні, після чого біла чи злегка жовтувата гниль повзе вгору, з'їдаючи серцевину. Верхня поверхня багаторічного плодового тіла біло-бура або іржаво-коричнева, з борознами й хвилястими краями. Капелюшки пласкі, розташовані поряд один з одним.
• Справжній трутовик (Fomes fomentarius) — оселяється на ослаблених плодових деревах. Деревина зараженого дерева розшаровується білою чи світло-жовтою гниллю, починаючи від серцевини, за річними кільцями. Старий гриб виростає до значних розмірів, нагадуючи копито блідо-сірого кольору з борознами і світло-жовтими краями.
• Сірчано-жовтий трутовик (Laetiporus sulphureus) — полюбляє черешню. Спричиняє буру серцевинну гниль, яка швидко поширюється деревиною. Плодові тіла однорічні, з'єднуються на кшталт черепиці; водяниста м'ясиста тканина з хвилястою поверхнею світло-жовтого кольору, тверднучи, стає ламкою.
• Лускатий трутовик (Cerioporus squamosus) — обирає грушу. Однорічні плодові тіла мають невелику ніжку, напівкруглу форму та плаский верх, ростуть невисоко над землею групами. Забарвлення змінюється від світло-жовтуватого до бурого, з темно-коричневими лусочками, розташованими віялоподібно.
Профілактика проти появи грибів-паразитів на деревах
Гриби-паразити становлять реальну загрозу для будь-якого саду. Проте не варто одразу вдаватися до радикальних заходів і знищувати дерево за перших ознак зараження — завжди є можливість продовжити йому життя.
Звісно, простіше запобігти хворобі, ніж потім із нею боротися, тож насамперед варто зосередитися на профілактиці. Міцне дерево менш вразливе до проблем, а отже, дерева потрібно вчасно підживлювати, поливати й доглядати належним чином, видаляючи всохлі гілки та відшаровану, лущену кору.
Стару лущену кору перед зимовим побілюванням слід знімати дерев'яною паличкою, щоб не пошкодити стовбур. Особливу увагу варто приділяти місцям з'єднання великих гілок зі стовбуром.
Спили, тріщини та місця зламаних гілок необхідно обробляти одразу, щойно вони з'являються. Для цього підійде 3-відсотковий розчин мідного купоросу та садовий вар.
Кору дерев потрібно захищати від різноманітних пошкоджень, враховуючи кліматичну зону, ризик різких перепадів температур, сильних морозів або пошкодження гризунами.
Як профілактичний захід, коли на гілках немає листя, дерево можна обприскати 5-відсотковим розчином залізного купоросу.
Що робити, якщо виявлено трутовик на дереві?
Якщо, попри всі старання, трутовик усе ж з'явився на дереві в саду, діяти потрібно негайно. Поява плодового тіла трутовика означає, що грибниця вже уразила щонайменше половину стовбура. Здорове, міцне дерево протримається ще років п'ять-шість, а потім усе одно загине. Тому завдання садівника — по-перше, продовжити плодоносний період дерева, по-друге, докласти всіх зусиль, щоб не заразилися сусідні дерева.
Оглядати дерева варто не пізніше липня, адже в серпні починається дозрівання спор. Порядок дій такий:
1. Щойно виявлено плодові тіла гриба, їх зрізають разом із підгнилою корою гострим садовим ножем, попередньо підстеливши під дерево клейонку чи щільну тканину, щоб зрізаний матеріал не потрапив на землю.
2. Отримані рани зачищають до здорової, міцнішої деревини.
3. Весь зрізаний матеріал збирають і спалюють.
4. Лише після ретельного очищення можна розпочинати санацію.
Важливо також враховувати ступінь і місце ураження. Якщо трутовик з'явився на штамбі, таке дерево протримається не більш як три роки. У цьому разі стовбур краще спиляти до основи, зачистити, ретельно промазати 3-відсотковим розчином мідного купоросу (30 г на 1 літр води), просушити і зацементувати.
Якщо гриб з'явився на гілці, її спилюють нижче за місце виходу трутовика. Якщо на зрізаному сучку видно гниль, це означає, що ураження пішло вниз — таку велику гілку чи паросток стовбура видаляють до основи «на кільце».
Стандартна схема лікування невеликої ділянки зрізу така: вичищають згнилу деревину, обробляють міцним 3–4-відсотковим розчином мідного купоросу, добре просушують і замазують садовим варом.
Також можна скористатися розчином соди: 100 г соди розводять у 8 літрах гарячої води й просочують ним кору після попереднього очищення. Дереву дають просохнути ще кілька днів, а потім проводять побілку із додаванням засобів від шкідників.
Великі зрізи та місця ураження захищають цементною замазкою: цемент із піском у співвідношенні 1:1 на розчині мідного купоросу. Або інакше: після попереднього очищення й обробки замазують «бовтанкою» з глини й коров'яку в співвідношенні 1:1.
Після лікування хворі дерева потрібно контролювати щонайменше двічі на рік — навесні та наприкінці літа. Тоді навіть заражене дерево ще понад 10 років радуватиме врожаєм.