Папороті: огляд популярних видів та догляд за ними
Папороті — це давня група рослин, історія виникнення та розвитку яких значно перевищує час існування на нашій планеті квіткових рослин. Розквіт папоротей давно минув. У палеозойську та мезозойську ери, сотні мільйонів років тому, багато видів цього роду були великими деревами, спресована деревина яких послужила пізніше основою для утворення кам'яного вугілля.
Загальні ботанічні особливості папоротей
Будова папоротей дуже своєрідна та мало чим нагадує будову квіткових рослин. Усупереч поширеній думці, вони ніколи не цвітуть, розмножуючись у природі за допомогою спор. Останні зазвичай розташовані на нижньому боці листа у вигляді спеціальних прикритих плівками скупчень — сорусів. Із спори, що впала на землю, виростає маленька пластинка, яка починає виробляти статеві клітини. Тож розмноження папоротей за допомогою спор — справа непроста, і практикується воно рідко.
У папоротей немає справжнього листя, характерного для квіткових рослин. Правильніше називати їх вайями, або листовими пластинками, хоча в популярній літературі нерідко слово «листя» вживається стосовно папоротей. Завдяки своєму незвичайному вигляду папороті здатні прикрасити альпійську гірку, надати їй декоративного та навіть дещо таємничого вигляду.
Загальні вимоги до догляду за папоротями
Температура
Папоротям потрібна помірна температура, вночі вони надають перевагу прохолоді, але різких знижень слід уникати. Найбільш підходяща температура близько 15–20 °C; більшість папоротей не витримує температури нижче +10 °C і страждає, якщо вона перевищує +22 °C.
Освітлення
Усупереч усталеній думці, не всі папороті належать до тіньолюбних рослин — багато з них родом із тропічних лісів, де вони росли в плямах яскравого сонячного світла. Їм підходить яскраве, але розсіяне світло, як біля східного або північного вікна.
Полив та вологість
Земляний ком ніколи не повинен пересихати, але водночас перезволоження папороті загрожує загниванням коренів. Узимку полив обмежують. Майже всі папороті потребують високої вологості повітря — слід регулярно обприскувати листя.
Пересадка та розмноження
Пересаджують навесні, якщо корені заповнюють горщик; більшість молодих папоротей може потребувати щорічної пересадки. Найпростіший спосіб розмноження — поділом рослини (якщо вона утворює відростки) на 2–3 частини ранньою весною при пересадці. Деякі папороті дають початок новим рослинам на кінцях наземних укорінюваних пагонів-столонів (наприклад, нефролепіс) або на кінцях вай. Можливий, але складніший спосіб — пророщування спор.
Види папоротей
Зовнішній вигляд папоротей легко впізнаваний, тому часто їх називають однаково — «папороті», не підозрюючи, що це найбільша група спорових рослин: близько 300 родів і понад 10 000 видів. Розглянемо найпопулярніші з них для домашнього вирощування.
Багаторядник (Polystichum)
Один із найкрасивіших папоротей родини Щитникових. Використовується для висадки в альпінаріях, декорування тінистих місць під покровом дерев. Росте у вологих хвойно-широколистяних лісах. Освітлення: розсіяне світло. Температура: 16–24 °C у період росту. Вологість: висока. Ґрунт: дернова та листова земля, пісок (1:2:1). Розмноження поділом куща.
Даваллія (Davallia)
Рід багаторічних швидкорослих, екзотичних на вигляд папоротей. Поширена переважно в тропічній Азії. Народна назва — «заячі лапки» або «оленяча нога». Освітлення: помірне. Температура: 16–24 °C. Вологість: низька. Ґрунт: листова земля, торф і пісок (1:1:1), обов'язково хороший дренаж, корені землею не засипати. Розмноження поділом куща.
Нефролепіс (Nephrolepis)
Один із найпопулярніших кімнатних папоротей. Назва походить від грецьких слів nephros — «нирка» і lepis — «луска». Близько 30 видів, поширених по всій земній кулі. Використовують як горщикову та ампельну культуру. Освітлення: яскраве розсіяне. Температура: 13–24 °C. Вологість: висока. Ґрунт: листова земля та торф порівну. Розмноження поділом куща, спорами.
Костянець, аспленіум (Asplenium)
Рід папоротей родини Костянцевих. За різними даними, існує від 30 до 700 видів, поширених по всьому світу, переважно в тропіках. Освітлення: помірне. Температура: 18–24 °C. Вологість: низька. Ґрунт: торф, листова та дернова земля, пісок (1:1:1:1). Розмноження поділом куща, спорами.
Пеллея (Pellaea)
Рід папоротей родини Птерисових. Поширені на південному заході США, у Південній Америці, Центральній і Південній Африці, Австралії та Новій Зеландії. Освітлення: помірне. Температура: 13–24 °C. Вологість: висока. Ґрунт: листова земля та торф порівну. Дуже добре реагує на підживлення коров'яком.
Платицеріум «Оленячий ріг» (Platycerium)
Рід папоротей родини Багатоніжкових, налічує близько 17–18 видів, поширених у тропічних лісах Старого Світу. Популярний у кімнатному та оранжерейному квітництві. Освітлення: яскраве розсіяне. Температура: 18–24 °C. Вологість: висока. Ґрунт: листова земля, торф і пісок (1:1:1) із додаванням деревного вугілля та сфагнуму.
Птерис (Pteris)
Рід близько 280 видів папоротей родини Птерисових. Поширені в тропічних і субтропічних регіонах. Освітлення: яскраве світло. Температура: 16–24 °C. Вологість: висока. Ґрунт: листова земля та торф порівну. Можна додавати коров'як.
Циртоміум (Cyrtomium)
Папороть родини Щитникових. У природі зустрічається в Азії, Океанії та Південній Америці. Відомо 15–20 видів. Освітлення: яскраве розсіяне. Температура: 16–24 °C. Вологість: висока. Ґрунт: родюча земля з торфом і крупнозернистим піском (2:2:1), потрібен дренаж. Пересадка щорічно навесні.
Багатоніжка, або Солодка папороть (Polypodium)
Рід папоротей родини Багатоніжкових, включає 75–100 видів. Багатоніжка звичайна (Polypodium vulgare) населяє лісову зону помірної частини північної півкулі, зустрічається в розщелинах скель і на камінні, часто замшілому. Це єдина папороть-епіфіт, що росте в помірному кліматі. Низькоросла вічнозелена із шкірястим, пальчасто-складним листям до 20 см завдовжки. Кореневище повзуче, вкрите золотисто-коричневими лусочками, має солодкуватий смак, завдяки якому отримало народну назву «солодкий корінь». Рослина зимостійка, оригінальна, але досить примхлива. Розмножується легко — відрізками кореневищ.
Шкідники та хвороби папоротей
Найпоширеніші шкідники папоротей — щитівка, попелиця, павутинний кліщ, білокрилка, трипс, нематода. Серед хвороб — гниль коренів. Часті проблеми: листя жовтіє, засихає та опадає, з'являються коричневі кінчики листя. Причинами зазвичай є недостатня вологість повітря, перезволоження ґрунту або невідповідна температура. Регулярне обприскування, правильний полив і відповідне освітлення — головна профілактика проблем.
Папороті — справжня окраса будь-якого інтер'єру чи саду. Ці давні рослини невибагливі та елегантні, а їхнє ажурне листя надає особливого затишку. Оберіть вид до душі, забезпечте достатню вологість і розсіяне світло, і папороть стане окрасою вашого дому на довгі роки!