Бонсай: вибір рослин, вирощування та формування

Бонсай, узяті в природі, — ямадорі

У природі трапляються чудові деревця, які, попри свій вік, прекрасно підходять для формування бонсай. Переважно високо в горах, на межі лісу, можна зустріти вікові дерева заввишки не більше 50 см. Дуже короткий вегетаційний період дозволяє їм вирости за рік лише на кілька міліметрів. Через постійні сильні вітри, лід і снігові бурі вони залишаються карликовими й набувають химерної, нерідко дуже викривленої форми.

Щоб викопати рослину в природі, необхідно отримати дозвіл власника землі. На місці за можливості висаджують сіянець. Щоб із такого матеріалу сформувати гармонійний бонсай, потрібен відповідний досвід. Початківцям буває дуже непросто зробити щось гідне з переплетеного, заплутаного й абстрактно сформованого матеріалу, тому їм радять шукати молодші екземпляри з компактною кореневою системою.

Як правильно викопувати рослину

80-річні деревця заввишки 50–60 см нерідко мають корені завдовжки 5 м і більше. Такі рослини трапляються на скелястих ґрунтах, оскільки їхні корені в пошуках вологи й поживи вростають глибоко в тріщини та розколини скель. Щоб викопати таку рослину, довгі корені треба вміло обрізати. В особливо несприятливих випадках ця процедура розтягується на роки, щоб за цей час біля основи стовбура утворилися нові корені, завдяки яким викопана рослина виживе.

Найкращий час для викопування — рання весна, коли ґрунт уже відтанув, а ріст рослин ще не почався. З інструментів знадобляться:

•       складана лопата;

•       альпіністська кирка;

•       секатор;

•       складана пилка;

•       молоток і зубило.

Корені викопаних рослин кладуть у пластикові мішки з вологим мохом, щоб вони перенесли транспортування. Удома такі рослини спочатку висаджують у великі пластикові контейнери.

Як ґрунт використовують японський глинистий гранулят (Akadama), за можливості великої фракції — 6–12 мм. Після посадки рослини розміщують у притіненому й захищеному від сильного вітру місці. Приблизно через 3 роки їх можна пересадити в менший контейнер. Як правило, минає від 5 до 10 років, поки з викопаних рослин вийдуть потужні й показні бонсай. Старим ямадорі потрібно ще більше часу, щоб добре вкоренитися в контейнері.

Рослини з розсадника, навпаки, чудово вкорінюються — найчастіше того ж року. Якщо на верхівках пагонів почали утворюватися сильні листки чи голки, це вірна ознака того, що рослина добре вкоренилася. Лише після цього починають підживлення. Листяні дерева при пересадці приживаються значно швидше, ніж хвойні. Особливо повільно вкорінюється в контейнері викопаний у природі ялівець.

Саме тому бажано викопувати рослини не за один раз, а рік за роком поступово обрубувати довгі корені. Через кілька років таку рослину можна безболісно викопати.

Новачкові, який лише вчиться бачити форму у вихідному матеріалі й поки непевно почувається в технічних прийомах, використовувати ямадорі не рекомендується.

Рослини з власного саду

Досвідчені колекціонери бонсай можуть брати рослини зі свого саду. З часом нерідко виникає потреба прибрати деякі дерева, бо їх посадили надто густо, або ж постає питання перепланування. Такі рослини — ідеальний вихідний матеріал для колекціонера: часто вони мають стовбури завтовшки з руку, потужну основу коренів і сильні довгі гілки.

Цим рослинам також потрібен час, щоб добре вкоренитися, тому спочатку їх висаджують у великі пластикові контейнери. Приблизно через три роки, залежно від розміру, їх можна пересадити в мілкіший посуд. Уже в пластиковому контейнері можна починати чорнове формування, поки через три роки рослину не пересадять у відповідний горщик для бонсай. Фаза чорнового формування таких рослин триває приблизно 4–6 років. Зате згодом вийде бонсай віком близько 50 років, який виглядає дуже ефектно й потужно.

Із місцевих порід дерев

Є чимало порід дерев, що ростуть у Європі й добре підходять для формування бонсай. Нерідко вони навіть значно витриваліші за екзотичні види. До того ж їхні потреби щодо місця, складу й структури ґрунту, а також можливі шкідники та хвороби краще відомі. Дерева з місцевих лісів морозостійкі, тож їм не потрібно зимувати в закритих приміщеннях.

Багато питань можна з'ясувати безпосередньо там, де обрана рослина росте в природі. Зробити бонсай можна з будь-якого європейського виду дерев, навіть того, який досі ніколи не використовували для цього.

Але не кожне дерево підходить

Хто час від часу пробує формувати бонсай із малознаних у цій ролі порід, скоро доходить висновку, що далеко не кожне дерево для цього придатне. Наприклад, у каштана чудові квіти й листя та прекрасна за формою крона, але через величезні суцвіття й листки для бонсай він підходить погано.

І навпаки, кущі глоду в природі не надто привабливі й не мають особливого шарму, проте як бонсай — це чудовий вихідний матеріал.

Утім, поряд із породою вирішальне значення має й зовнішній вигляд та стан конкретної рослини.

Бонсай, вирощені з живців

Вирощування бонсай із живців — теж тривале заняття, що потребує терпіння. Утім, цей спосіб дає виграш у рік порівняно із сіянцями.

Живці — це зрізані частини гілок (здерев'янілих пагонів) без коренів, які нарізають зі здорових материнських рослин і встромляють у ґрунт для вкорінення. Хвойні дерева найкраще живцювати на початку вересня або у квітні.

Живці листяних дерев краще нарізати з початку до кінця червня. Для стимуляції коренеутворення їх можна обробити спеціальним стимулятором росту (фітогормоном). Живці листяних дерев вкорінюються за кілька тижнів.

У хвойних процес коренеутворення може тривати понад рік. Як посуд для вкорінення найкраще підходять пластикові міні-теплички. Нижню частину на дві третини заповнюють сумішшю піску й торфу та встромляють живці на однаковій відстані один від одного.

Потім обережно поливають і накривають прозорою кришкою. Використовують притінене місце й щодня контролюють вологість ґрунту, за потреби поливають.

Коли на живцях з'являться молоді листочки (це можливо вже за кілька тижнів), значить, корені утворилися. Тепер кришку міні-теплички можна час від часу піднімати для провітрювання, щоб загартувати молоді рослини й поступово привчити їх до звичайного клімату. За кілька місяців живці вже добре вкорінюються, і їх можна висаджувати в окремі контейнери.

Для цього використовують пухку ґрунтову суміш із вмістом глини. Цього року молоді рослини підживлювати не потрібно, оскільки свіжий ґрунт містить достатньо поживних речовин. На зиму рослинам потрібне спеціальне укриття, бо їхні ніжні корінці ще не витримують тривалих морозів. Контейнери з молодими рослинами варто добре прикопати в ґрунт і накрити зверху складеною в кілька шарів плівкою для захисту від вітру.

Далеко не всі дерева розмножуються живцями. Наприклад, кедри й сосни так розмножити неможливо — лише насінням. Натомість в'язи можна дуже швидко виростити з живців, як і більшість дерев і кущів для живоплотів: бирючину, граб звичайний, клен польовий, барбарис і в'яз карликовий.

Бонсай, вирощені з насіння

Вирощування з насіння — найтриваліший спосіб отримати бонсай. Щоб із насіння вийшли рослини, хоч трохи схожі на бонсай, потрібно від 12 до 15 років. Саме такий вік має більшість рослин, що продаються в садових центрах і розсадниках. Навіщо ж такий довгий шлях?

У деяких видів дерев оптимальної форми можна досягти лише тоді, коли формувати рослину від перших днів її життя. Це стосується, наприклад, в'язів, із яких планують сформувати бонсай у строго вертикальному стилі. У таких рослин уже в перший рік вирізають частину коренів і регулюють ріст молодих стовбурців обрізкою.

Приблизно через 20 років уже явно помітно, що рослини сформовані на ранній стадії розвитку. Це видно передусім з основи коренів: усі корені, що виступають над ґрунтом, розходяться від стовбура зіркою, а самі стовбури мають прекрасну форму. Основи гілок розподілені гармонійно.

Пропорція висоти стовбура до висоти крони утворює врівноважене просторове співвідношення. Усі ці переваги дає вирощування з насіння. В одно- і дворічних сіянців хвойних дерев стовбурці можна дуже сильно згинати, надаючи їм будь-якої складної форми.

У всіх хвойних із шорсткою корою дріт, накладений на стовбурці й гілки, має вростати в деревину на глибину товщини кори. Завдяки цьому вигнутий і нерівний стовбур додатково отримує ефект рубців від ран, які в молодих рослин швидко заростають.

Дворічні деревця сосни чорної, наприклад, можна дуже сильно зігнути взимку — це можливо лише із сіянцями. Накладеному дроту дозволяють врости в кору й знімають його лише через 3 роки, не побоюючись пошкодити рослину.

Пізніше дріт можна накласти знову, щоб знову отримати ефект рубцювання. Коли ж рослина підросте настільки, що протягом наступних 4–5 років буде готова до демонстрації як бонсай, вростання дроту в стовбур допускати не можна. З віком стовбур потовщується значно повільніше, тож рани заростають набагато гірше — знадобиться не один десяток років, щоб останні сліди стали непомітними.

Самостійний збір насіння — дуже захопливе заняття, повне несподіванок. Під час прогулянок парком чи лісом можна постійно знаходити нове насіння дерев і кущів. Якщо воно зібране восени, можна одразу посіяти в ящики для розсади або контейнери для бонсай. При цьому важливо враховувати, що деяке насіння для проростання потребує холоду (проморожування).

Насіння, якому потрібен холод

Це насіння з твердою оболонкою — вишні, терну, глоду, ліщини, ялівцю. Його висівають у плаский контейнер із вологим піском і зверху також присипають шаром піску. Потім контейнер накривають плівкою, щоб посіви не пересихали, і виносять надвір у затінене від прямого сонця місце на всю зиму, щоб під дією морозів тверда оболонка насінин тріснула. Навесні з'являються перші сходи.

Зазвичай проростає не все насіння. Непроросле не викидають, а пробують отримати з нього сходи наступного року. Можна також проводити штучне проморожування насіння в морозильній камері холодильника.

Насіння з м'якою оболонкою

Насіння з м'якою оболонкою частково можна висівати вже восени, одразу після збору. Плоди сосни гірської збирають у серпні й одразу висівають — вони проростає за 3–4 тижні.

Контейнер зі сходами прикопують у захищеному від негоди місці, щоб ніжні сіянці не загинули взимку від пересихання ґрунту. Насіння більшості кленів також проростає в рік збору.

Робиться це так: насіння розсипають у пласкому контейнері з вологим піском і обприскують водою з розпилювача. Зверху кладуть газету, щоб насіння залишалося вологим і крізь неї проходило трохи світла. Якщо зима м'яка, перші сходи з'являються вже взимку. Через рік, наступної весни, коли сіянці трохи здерев'яніють, їх можна обережно розсадити в маленькі горщики й протягом літа провести формувальну обрізку.

Розміри бонсай

Бонсай можуть дуже відрізнятися за розміром. Найменші ледве сягають 8 см, а є й показні дерева заввишки 130 см. При цьому зовсім не так, що маленькі бонсай — молоді, а великі — старі.

Майбутній розмір бонсай приблизно визначається вже на самому початку формування. Найчастіше основні скелетні гілки або принаймні їхні зачатки вже є на рослині, і вони значною мірою визначають, у якому стилі можна сформувати бонсай. І хоча з роками рослина підростає на кілька сантиметрів, вона обмежується переважно виробленням ідеальної форми, до якої прагне любитель.

Розмір бонсай залежить передусім від розміру листків. З дрібнолистих дерев можна сформувати рослину будь-якого розміру. Для дерев із великими листками чи довгою хвоєю треба встановити мінімальний розмір, за якого вони виглядатимуть пропорційно. Наприклад, каштан має бути заввишки від 1,2 до 1,5 м, щоб виглядати гармонійно.

Дерева, що підходять для бонсай різних розмірів:

•       8–20 см: ялівець, ірга, рододендрон, ялина;

•       20–30 см: барбарис, клен польовий, клен скельний, бирючина, сосна гірська з дрібною хвоєю;

•       30–70 см: береза, ліщина, сосна, клен ясенелистий (американський), в'яз;

•       60–100 см: бук, дуб, бузина, клен-явір, клен гостролистий, сосна чорна, модрина, липа, ясен, клен ясенелистий;

•       100–130 см: платан, каштан, сосна чорна, бузина, акація, гліцинія.

Формування бонсай за допомогою дроту

Щоб надати гілкам і стовбуру бонсай певної форми, зазвичай не обійтися без дроту. Байдуже, чи накладають дріт на гілки, чи змінюють їхній напрямок за допомогою натяжних пристроїв, — будь-яка техніка роботи з дротом дуже важлива для формування.

Накладання — найтрудомісткіша техніка, передусім у хвойних. Тут потрібно фіксувати усі без винятку гілки до самих верхівок пагонів. У листяних дерев форму часто можна чудово регулювати лише обрізкою, а дріт потрібен порівняно рідко.

На деревах із гладкою корою — буку, в'язах, кленах, липі — він має залишатися недовго, бо некрасиві сліди помітні десятиліттями. Інакше з ялівцем і соснами: кора в них шорстка, і сліди заростають порівняно швидко. Проте й тут вростання дроту в кору допускати не варто, інакше на стовбурі утворюються спіралеподібні рубці.

Накладати найкраще взимку чи ранньої весни, коли проводять і обрізку бонсай. У цей час на листяних деревах ще немає листя, і до всіх гілок легко дістатися.

З початком сокоруху й росту молодих пагонів навесні гілки швидко товщають, тому дріт накладають дуже слабко й потім регулярно перевіряють, щоб він не врізався в кору й не вріс у деревину.

Приблизно через три місяці бажана форма, як правило, стабілізується, і його можна зняти.

Правильне накладання потребує навичок і вправності. Тому, перш ніж братися за крихкі гілки бонсай, варто потренуватися на гілках дерев у саду чи лісі.

Який дріт обрати

Використовують алюмінієвий дріт для бонсай із мідним покриттям різної товщини — від 0,7 до 7 мм, який продається в спеціалізованих магазинах. Для вибору товщини є основне правило: товщина дроту = 1/3 товщини гілки, яку він фіксує. Тобто для гілки завтовшки 1 см потрібен дріт близько 3 мм.

Залізний дріт або дріт для флористики для бонсай не підходить, бо він недостатньо гнучкий і іржавіє. Під час першого формування його накладають на всі гілки повністю, включно з найтоншими частинами.

При цьому жодна гілка не повинна перехрещуватися з іншою. Наприкінці кожній окремо надають потрібного напрямку й форми. Дріт накладають не для прикраси деревця, а лише для поліпшення й зміни його форми.

Штучне старіння бонсай

Щоб надати порівняно молодому бонсай вигляду старого дерева, використовують різні техніки. Одна з них — зняття кори з гілок і стовбура ножем або кусачками. Складніше, коли стовбур потрібно вирізьбити або розщепити. Для таких прийомів необхідні певні теоретичні знання й практичний досвід.

Важливо! З гілок чи стовбурів, які мають залишитися живими, не можна знімати всю кору повністю. Треба залишити тонкі смужки кори, що ведуть до верхівки гілки чи стовбура, — ними до хвої надходитимуть вода й поживні речовини.

Інакше з частинами гілок і стовбурів, які на бонсай мають бути мертвими. З них кору можна зняти повністю, а голу деревину обробити ножем для різьблення. Зняти кору нескладно, а от обробка деревини різцем потребує навичок.

Тому перш ніж братися за бонсай, варто потренуватися на шматку дерева. Ідеальний матеріал для штучного старіння — хвойні породи: ялівець, тис, ялини й сосни, оскільки їхня деревина не уражується грибком і не гниє. Втім, штучно зістарити можна й листяні дерева.

Шарімікі

Шарімікі — прийом штучного старіння, за якого зі значної частини гілок бонсай знімають кору, а голу деревину обробляють ножем або спеціальним різцем. Новачкам не варто використовувати для цього дорогі рослини, адже потрібен час, поки розвинеться необхідне чуття форми.

Сабамікі

Сабамікі називають бонсай із розщепленим стовбуром. Зовні вони схожі на дерева, у які влучила блискавка. Часто це вже не цілі дерева, але вони дуже добре вирізняються. Такого ефекту досягають, розщеплюючи стовбур кусачками й клинами. Завдяки цьому деревце виглядає сильнішим.

Знайдені в природі рослини, придатні для сабамікі й достатньо товсті в стовбурі, нерідко перевищують 2 м заввишки. Щоб отримати з них бонсай відповідного формату, їх спершу вкорочують до 70–80 см. Так з'являється можливість сформувати майбутню верхівку, наче в неї влучила блискавка. Верхній частині стовбура надають конічної форми, щоб деревце виглядало природно. На таких ділянках стовбура можна застосувати шарімікі.

Як підтримувати невеликі розміри голок і пагонів у сосен та ялин

Розмір голок можна дещо зменшити, якщо поливати рослину менше, використовувати біднішу ґрунтову суміш і рідше вносити добрива.

Щоб підтримувати загальну форму сосен і ялин компактною й гармонійною, із квітня до початку травня виламують верхівки молодих пагонів. У ялин молодим пагонам дають трохи відрости, а потім вкорочують їх наполовину або на дві третини.

Завдяки радикальному виламуванню або обрізці кінчиками ножиць верхівок молодих пагонів протягом літа на вкритій хвоєю частині гілок утворюються нові ніжні бруньки, які розпускаються наступного року. Ще через рік утворюються нові верхівкові пагони.

Їм дають відрости достатньо довгими, а потім вкорочують на третину чи чверть довжини. З вересня до кінця жовтня дво- або трирічну хвою вищипують чи обрізають.

Повітряні відводки у бонсай

Повітряні відводки роблять, коли надто високий стовбур порушує гармонію деревця, корені некрасиві чи нерівномірно розходяться в боки, а також стовбур деревця донизу стоншується.

Техніка для листяних дерев

Над некрасивою ділянкою роблять круговий надріз на стовбурі чи гілці й видаляють смужку кори. На місце зрізу прив'язують трохи вологого моху сфагнуму. Поверх закріплюють своєрідний кожух більшого розміру з металевої протимоскітної сітки й заповнюють його ґрунтовою сумішшю для бонсай.

Потім рослину поливають, як зазвичай. Пізньої осені місце зрізу перевіряють: відкривають сітку й обережно видаляють ґрунт і мох. Якщо корені утворилися рівномірно по всьому колу зрізу, сітку закріплюють на місці й знову заповнюють ґрунтом. Тепер треба почекати, поки утворяться сильніші корені. Після цього стовбур відрізають трохи нижче нових коренів і висаджують отриманий новий бонсай у контейнер.

Техніка для хвойних дерев

Тут техніка трохи інша. На стовбурі роблять не круговий надріз, а накладають петлю з дроту, туго стягують і прокручують так, щоб дріт трохи врізався в кору. Потім маленьким молотком обережно простукують дріт навколо стовбура, щоб на корі утворилися невеликі ранки, — це стимулює утворення коренів. Невелику ділянку стовбура чи гілки над дротом обробляють стимулятором росту (фітогормоном).

Потім на це місце кладуть жменю вологого моху сфагнуму й закріплюють ликом або шпагатом. Далі, як і в першому випадку, навколо стовбура накладають металеву сітку й заповнюють її ґрунтовою сумішшю для бонсай. За рік-два утворюються нові корені. Коли вони стануть достатньо сильними, щоб живити дерево водою й мінеральними речовинами, стовбур між старими й новими коренями перерізають і висаджують бонсай у контейнер.

Строки та догляд

У листяних дерев повітряні відводки роблять із середини до кінця квітня, у хвойних — трохи пізніше. Температура повітря має бути в межах 18–22 °C. Догляд такий самий, як за щойно посадженими бонсай: рослини ставлять у злегка притінене місце й кожні 14 днів повертають, оскільки корені швидше ростуть на затінених ділянках.

Під час укорінення відводків рослини не обрізають, бо сильний ріст гілок і пагонів сприяє потужнішому коренеутворенню. Рослини, з яких роблять повітряні відводки, мають бути здоровими й сильними. Молоді рослини дають відводки швидше, ніж старі. У листяних дерев корені нерідко утворюються вже за 3–4 місяці.

Хвойні ж вкорінюються дуже повільно: у сосен коренеутворення може тривати 4–5 років. Початківцям розумніше робити повітряні відводки з молодого й малоцінного матеріалу, щоб перевірити реакцію рослин на цей спосіб вегетативного розмноження.

Терпіння, яке перетворюється на мистецтво

Бонсай — це не лише рослина в плошці, а жива скульптура, над якою працюють роками. Кожна обрізка, кожен виток дроту й кожна пересадка наближають деревце до задуманого образу. Почніть із простого: молодої рослини з розсадника чи живця з власного саду, — і вже за кілька сезонів побачите, як звичайне деревце набуває характеру старого лісового велетня. Спостерігайте за деревами в природі, тренуйте руку й не поспішайте — саме терпіння робить бонсай по-справжньому неповторним.